Заходи
День визволення України від фашистських загарбників
МИРОЦЬКИЙ ВЕТЕРИНАРНИЙ ТЕХНІКУМ В 1944-1947 РОКАХ
Незважаючи на те, що під час війни та німецької окупації матеріальна
база технікуму була частково зруйнована, вже на початку 1944 р., зразу ж
після звільнення м. Києва від фашистів, розпочалася робота з відновлення
підготовки спеціалістів для сільського господарства. Обов’язки директора
виконував Биковець Андрій Миколайович – 1944-1946 р.
Згадує Ботнар Ганна Миронівна: «Через декілька днів після
призначення мене викладачем Мироцького ветеринарного технікуму, я
пішки через Буда-Бабинецький ліс прийшла до технікуму, що я там побачила
– страшно згадати.. подвір’я у воронках від бомб, скрізь повалені дерева,
сміття, розбита військова техніка. Було лише два будинки, перший
двоповерховий навчальний корпус, але без дверей і навіть з розібраними
перегородками між кімнатами, а навпроти двоповерховий гуртожиток, також
напівзруйнований, у коридорах лежало трохи кам’яного вугілля, а в деяких
кімнатах побудовані нари. У гуртожитку розміщалася наша військова
частина. Директор – молодий чоловік, який, як і всі в ті голодні 1944-1946
рр., одягнений у військову форму і стару шинель.
У 1944 р. заняття з однією групою студентів розпочалися в травні, але
набір тривав до вересня і набрали ще другу групу. Студенти були різні за
освітою (7,8.9,10 класів середньої школи). Вони всі мешкали в навколишніх
селах і після занять щодня ходили додому ( в період 1944-47 рр. жодного
транспорту не було, а товарний поїзд Київ-Тетерів ходив лише 2 рази на
добу). До технікуму поступало багато сиріт, батьки яких не повернулися з
війни, тому місцеве населення їм співчувало, особливо жінки, які втратили на
війні синів. Вони часто брали до себе наших студентів, давали їм одяг дітей,
піклувалися про них.
Розпорядок дня в технікумі був такий: зранку проводили чотири уроки,
потім обідня перерва одна година. У 1944 році раз на день студентів почали
безкоштовно годувати. З німецької трофейної кухні зняли котла і вмурували
його в кімнаті на першому поверсі навчального корпусу ( як заходити в
корпус – перші двері ліворуч). До технікуму «приблудився» після поранення
кухар-солдат, який і готував обіди.
Чим займались студенти після обіду? Працювали щодня по 3-4 години.
Ми просили студентів, щоб вони приносили з дому лопати, граблі, сани та
інше знаряддя, бо в технікумі не було нічого. Хлопці збили з дощок кілька
ношей і виготовили кирки.
Які студенти виконували роботи? Будь-які. Прибирали двір, виносили
сміття, засипали воронки, викорчовували пеньки, ремонтували навчальний
корпус. Працювали всі дуже добре, нікого не доводилося підганяти або
робити зауваження.
У 1944 році директор технікуму призначив завідувачем господарства
Волянського, який пропрацював у технікумі 15-20 років. Він був жителем
с.Микуличі, умів організувати студентів на виконання тієї чи іншої роботи.
Наприклад, щомісяця, в районному центрі необхідно одержувати «пайок».
Транспорту ніякого не було. Волянський збирав найбільш міцних хлопців, і
вони увесь « пайок» приносили на плечах до технікуму.
У ці роки на одного студента видавали 1-3 кг борошна або крупи, 0,5 кг
яєчного порошку, 1-2 банки консервів. Такий же місячний «пайок» був і для
всіх працюючих викладачів і робітників. Кухар якось вмів з цього мізерного
«пайка» щодня варити суп і чай без цукру, який він заварював на гілочках
малини і чорної смородини.
У 1944 році в гуртожитку обладнали 4 кімнати, а в 1945 році – 8 кімнат.
Там побудували нари, а в дівчат навіть поставили ліжка. Обігрівались
кімнати „буржуйками” – саморобками.»
Із тягла за рознарядкою МСГ було виділено 2 коней, які не були
придатні для фронту, але могли працювати у сільському господарстві.
Директор дав їм клички Сіра і Калина. Зразу ж наняли конюха на прізвище
Бринзяк. Він любив коней, годував їх чим міг. Восени 1944 року цими
кіньми біля навчального корпусу розорали цілину для грядок і городів та
вручну посіяли невелику кількість жита, принесеного студентами з
домівок.»
Восени 1944 року на посаду завуча технікуму призначили
Березовського Якова Венідиктовича. Викладачами на той час були: Міщенко
Іван Антонович, Подобєд Микола Данилович, Ботнар Ганна Миронівна,
Мельниченко Галина Михайлівна, Мельниченко Василь Миколайович,
Лобанова Ольга Антонівна, Оборський Олександр Антонович, Биковець
Андрій Миколайович, Березовський Яків Венідиктович.
Із спогадів Ботнар Г.М. : «Самозречено, наполегливо і навіть
відчайдушно працювали ці викладачі. Фактично менше 10 викладачів
підготували і випустили в 1944-47 р.р. групу ветфельдшерів. Ніхто з них не
рахувався з своїми інтересами, все було віддано роботі і тільки роботі. Ми
були дружними, ніяких конфліктів ніколи не виникало.
Студенти в період 1944-1947 рр. навчались у зовсім холодних
аудиторіях. На заняттях всі сиділи вдягненими . За викладачами доводилось
записувати конспект на слух , бо підручників не було. Писали між рядками
старих книг і на полях газет, тому що паперу не було. Конспекти складали
хороші, вивчали занотоване старанно, приділяли значну увагу наочності.
Студенти самі малювали плакати, малюнки, креслили таблиці і т.п.
За матеріалами музею коледжу
Єднання навколо рідного слова
15 жовтня — Міжнародний день сільських жінок
Міжнародний день сільських жінок, який щороку відзначають 15 жовтня, сьогодні має для України особливе, глибоке значення. Жінки в українських селах завжди були берегинями традицій та основою продовольчої безпеки, але війна перетворила їх на справжню опору тилу, лідерок громад та активних волонтерок.
Попри постійні обстріли, мінну небезпеку та дефіцит техніки чи робочих рук, сільські жінки продовжують обробляти землю, тримати господарство та забезпечувати країну хлібом і продуктами.
Українське село сьогодні — це потужний волонтерський хаб. Сільські жінки з перших днів повномасштабного вторгнення організували запілля для фронту: вони тоннами готують домашні страви, консервацію, ліплять вареники, печуть хліб, в’яжуть теплі речі та плетуть маскувальні сітки для передової.
Саме сільські громади прийняли мільйони українців, які рятувалися від війни. Сільські жінки ділилися житлом, одягом, продуктами та допомагали адаптуватися на новому місці тим, хто втратив усе.
Багато жінок взяли на себе керівні ролі в селах, замінивши чоловіків, які пішли на фронт. Вони керують господарствами, стають водійками, трактористками та очолюють локальні гуманітарні штаби, чекаючи на повернення своїх синів, чоловіків та батьків.
Сьогодні це свято — не про пасторальні картинки, а про неймовірну силу духу, мозолясті руки, які тримають і українську землю, і український тил, та про безмежну віру в Перемогу.
1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць України, Покрову Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.
Ця особлива та глибоко символічна дата для України, яка об’єднує в собі три величні свята, нерозривно пов’язана з нашою історією, духовністю та боротьбою за свободу.
День захисників і захисниць України. Це свято мужності, відваги та безмежної вдячності усім, хто зі зброєю в руках захищає незалежність та територіальну цілісність нашої держави. Ми вшановуємо героїв сучасності – чоловіків і жінок, які просто зараз тримають небо над Україною, та згадуємо тих, хто віддав за неї життя.
Покрова Пресвятої Богородиці. Велике християнське свято. За легендою, Богородиця своїм омофором (покровом) захистила жителів Константинополя від ворогів. В українській традиції цей день символізує небесний захист, мир та опіку над кожним, хто потребує допомоги.
День українського козацтва. Козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю головною покровителькою, тому саме на Покрову обирали кошових отаманів і планували походи. Це свято нагадує про наше коріння, славетні військові традиції та незламний дух вільнолюбства, який передався сучасним українським воїнам.
Усі ці три свята символізують спадкоємність поколінь: від козацьких часів і до сьогодні українські воїни б’ються під Божим покровом за свободу своєї землі.
Захід до Дня пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру
Працівники бібліотечно-інформаційного центру ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБіП України» до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру провели захід присвячений вшануванню пам’яті тисяч невинних людей, які стали жертвами нацистського терору під час Другої світової війни.
Студентам нагадали про трагічні події 29–30 вересня 1941 року, коли в урочищі Бабин Яр у Києві нацисти розпочали масові розстріли цивільного населення, знищивши лише за перші два дні майже 34 тисячі єврейського населення міста. Захід висвітлив Бабин Яр як страшний символ «Голокосту від куль» та один із найжорстокіших злочинів проти людства.
На знак глибокої поваги та скорботи студенти й викладачі схилили голови, вшанувавши хвилиною мовчання пам’ять усіх розстріляних в урочищі, чиє життя обірвалося так рано.
Проведення таких заходів у коледжі підкреслює, що пам’ять про подібні трагедії — це не лише обов’язок перед минулим, а й велика відповідальність за наше майбутнє.
“Дитинство, вбите війною”
День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України, відзначається щороку 4 червня. Це день не лише глибокого суму, а й нагадування всьому світу, що війна — це зло, яке найбільше вражає дітей.
Бібліотека Немішаївського фахового коледжу провела виховний захід та майстер-клас, долучившись до всесвітньої акції “Голоси пам’яті”. Наші студенти власноруч виготовляли дзвіночки, які символізують чисті душі дитячих голосів, що ніколи не замовкнуть. Підписавши “пам’ятаємо”, вони розвішували їх на гілках дерев.
Ми не маємо права забути жодне з обірваних життів. Кожна загибла дитина — це незагойна рана на тілі нашої держави. Пам’ять про них дає нам сили боротися далі, гнати ворога з нашої землі та будувати мирне майбутнє, за яке вони, на жаль, віддали найдорожче — своє дитинство.
Вічна пам’ять усім дітям, які загинули через російську агресію.
10 травня – День МАТЕРІ !
“Чорнобиль не має минулого …”
“Доля”, Ліна Костенко
20 лютого 2014 року пролилася кров. Того дня Україна втратила тих, хто вийшов без зброї, але з великою вірою в майбутнє.
Це конкретні імена, родини, нездійснені мрії.
Це ціна свободи, яку ми продовжуємо платити.
Пам’ятаємо кожного.
Дякуємо за сміливість.
Беремо відповідальність жити так, щоб їхня жертва була недаремною.
29 січня для України — це дата, що поєднує в собі біль, гордість і глибоку національну пам’ять.
До річниці пам’яті Героїв Крут бібліотечно-інформаційний центр Немішаївського фахового коледжу підготував віртуальну “Зустріч поколінь – борців за незалежність України”.
День Соборності України
Зустріч з Героєм: Сергій Мартинюк “Позивний «Письменник»”
15 жовтня 2025р. в читальній залі бібліотеки ВСП “Немішаївський фаховий коледж НУБіП України” відбулася подія для студентів та колективу коледжу – презентація книги Сергія МАРТИНЮКА “Позивний «Письменник» або Як Ірпінці русню відірпінили”.
Захід пройшов в атмосфері глибокої шани та патріотизму, зібравши студентську молодь, викладачів та адміністрацію коледжу.
На зустрічі був присутній Т.в.о. директора коледжу Олександр САНЧЕНКО, який підкреслив важливість таких подій для формування національної свідомості молоді та подякував гостю за його внесок у захист країни і збереження історичної правди.
Сергій Мартинюк, доброволець, офіцер і письменник, який безпосередньо брав участь в обороні Ірпеня, поділився своїми спогадами та роздумами про ті доленосні дні. Як зазначає сам автор, “ІРПІНЬ – ЦЕ НЕ ПРОСТО МІСТО. Це рубіж, де звичайні українці стали легендами…”.
Він розповів про незламний дух перших добровольців, про те, як цивільні люди з мисливською зброєю стали на захист свого міста, зупинивши елітні частини “другої армії світу” та врятувавши Київ від захоплення.
Автор, який фіксував події у своєму щоденнику, зміг передати читачам непідробні емоції та правду про оборону.
Зустріч стала не просто презентацією книги, а справжнім уроком мужності, патріотизму та незламності українського народу.
Студенти мали змогу з перших вуст почути про героїзм земляків та усвідомити ціну свободи. Подібні заходи є надзвичайно важливими для виховання покоління, яке шанує своїх Героїв та готове захищати Батьківщину.
На завершення Сергій Мартинюк подарував бібліотеці коледжу декілька примірників своєї книги з автографом, щоб історія оборони Ірпеня назавжди залишилася в стінах освітнього закладу як приклад жертовності та перемоги духу.
Книги стануть цінним надбанням для студентів, які прагнуть знати правду про сучасну історію України.
Захід організувала провідний бібліотекар НФК Олена Іванчикова.


День Миру бути, бо ми єдині!









21 березня
Всесвітній день поезії
Бородянська земля багата на таланти.
Щедра вона і на літературні таланти.
Потяг до художнього слова, здебільшого до віршованих рядків, ніколи не згадав у нашому Поліському краю.
До Всесвітнього Дня поезії працівники бібліотеки Немішаївського фахового коледжу підібрали збірки творів наших земляків, як відомих, так і регіональних аматорів.
Усіх, хто цікавиться літературою рідного краю, запрошуємо до бібліотеки коледжу відвідати книжкову виставку “Поезія рідного краю.Бородянщина.”

Вода – безцінний дар.
Рішення про проведення щорічного Всесвітнього Дня води 22 березня було прийняте на Генеральній асамблеї ООН в Ріо-де-Жанейро 2 грудня 1992 р.
Він є унікальною можливістю нагадати людству про те, що проблема чистої питної води є однією з найгостріших.
В цей день організація із захисту навколишнього середовища звертається до всіх держав із закликом приділяти більше уваги захисту водних ресурсів планети і проводити конкретні дії на національному рівні.
Багато країн уже відчувають нестачу води.
Дефіцит чистої прісної води також обумовлений забрудненням природних вод.
Ця проблема є і в Україні.
Бережімо воду – джерело життя!
У бібліотеці Немішаївського фахового коледжу можна переглянути літературну виставку до Дня води.
Матерал підготувала бібліограф
Марія БОНДАРЕНКО

Незламний співець епохи
До 130-річчя від дня народження М.Т. Рильського
(1895-1964)
Українську літературу неможливо уявити без Максима Тадейовича Рильського – видатного поета, вченого, публіциста, перекладача, етнографа, мовознавця і громадського діяча, 130-річчя від дня народження якого минає 19 березня цього року. Його талант визнаний не тільки в Україні, а й поза її межами.
Написаний ним вірш «Україні» у 1941 р. актуальний і сьогодні:
«Мати ніжна моя! Знай: по бурі тяжкій. Перемога засяє дзвінка і погідна. Славен буде в народах священний твій бій…»
Драматичність творчої біографії М. Рильського не винищила в ньому талант лірика. Великого значення поет надавав проблемам мови, оскільки вважав мову найважливішим чинником формування нації. Знаковим став його вірш «1959 р.»
Багато віршів поета покладено на музику.
Запрошуємо відвідати в бібліотеці Немішаївського фахового коледжу книжкову виставку, оформлену до ювілею М.Т. Рильського, де представлені твори поета, а їх у бібліотеці налічується понад 50 примірників та література про нього.
Підготувала бібліограф М.Б. Бондаренко

Наближається особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають Великим Кобзарем, українським генієм та пророком. Так, саме пророком!
Минуло 211 років як Україна подарувала світу видатного митця… Кожне слово, написане поетом, сьогодні як ніколи актуальне. Український Апостол правди залишив нам важливі послання, які закликають до дії…
Учасники театральної студії «Дебют» ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБіП України» у відео постановці «Катерина» поетовим словом пробуджують національну гідність, радять бути обачними… Адже так важливо берегти його спадщину, популяризувати її серед молоді, вивчати й переосмислювати у світлі сучасності.
Маємо взяти на озброєння цінні поради нашого славного батька, щоб нарешті згадувати його «в сім’ї вольній, новій»!

Ювілей нашої сучасниці!
Сучасний світ української літератури багатий на імена жінок – письменниць: Ліна Костенко, Оксана Забужко, Марія Матіос, Люко Дашвар, Ірина Говоруха та багато інших. А серед них і Світлана Талан, яка 7 березня відзначає свій ювілей (1960 р.н.). Письменниця працює в жанрі “реальні історії “. У ії творів завжди соціальна тематика, а головний персонаж – незмінно сильна духом жінка, якій доводиться переживати і злам і падіння. “Коли ти поруч”, “Розколоте небо”, “Спокута”, ” Букет улюблених лілій” та інше…
Окремо стоїть її роман – біографія про видатну українку, етнографиню Пелагею Литвинову – Бартош ” Ії вишиване життя”. Твори авторки читаються легко, на одному подиху.
З ювілеєм, пані Світлана! Многая літа!

Великий садівничий
18 лютого минає 170 років від дня народження Левка Платоновича Симиренка (1855-1920).
Серед визначних діячів минулого ім’я відомого українського вченого-плодовода і помолога Л.П. Симиренка займає особливе місце як за трагічністю і складністю особистої долі, так і за внеском у розвиток плодівництва – найдавнішої галузі людської діяльності. Упродовж трьох десятиліть (від 80-х років XIX ст. і до часу трагічної загибелі) він був не тільки найвизначнішим садівничим авторитетом у світі, а й заслужено носив почесний титул «короля садівництва».
Упродовж життя Л. Симиренко написав близька 100 наукових робіт. Серед них – 3-томник «Помологія», який став теоретичним підмурком реконструкції та інтенсифікації вітчизняного садівництва. Багата наукова спадщина вченого-помолога ще сповна не використана сучасною садівничою наукою. Без сумніву, що до неї ще буде долучатися не одне покоління вітчизняних та зарубіжних садівників.
Запрошуємо в бібліотеку Немішаївського фахового коледжу відвідати книжкову виставку, оформлену до ювілею Великого садівничого, де також представлений рекомендаційний список літератури «Пам’яті роду Симиренків, укладений на основі фонду нашої бібліотеки».
Бібліограф М. Бондаренко

14 лютого, починаючи з 2012 року, світ відзначає Міжнародний день дарування книги. Ось і сьогодні, на запрошення Національного музею літератури України та пані Ольги Угнівенко – художниці, співачки, поетеси,- бібліотекарі ВСП ” Немішаївський фаховий коледж НУБіП України” Леся Багінська, Ніна Моос, Олена Іванчикова відвідали захід з нагоди Міжнародного дня дарування книги. Там познайомилися з непересічними особистостями – ІнгаГердою ( творчий псевдонім Ірини Рудики ), авторкою віршів для дітей та дорослих, з керівником видавництва Олегом Федоровим та ” Друкарський двір Олега Федорова”. В затишній залі звучали цікаві життєві історії та актуальні питання українського книговидавництва, вірші для дітей та інтимна лірика для дорослих. Насамкінець, з нагоди свята, учасникам заходу було вручено подяки, в тому числі Ганні Ципотан – в.о завідувачки бібліотеки коледжу та найцінніше – книги. Щиро дякуємо організаторам за зустріч з прекрасним!

ПОДАРУЙ БІБЛІОТЕЦІ КНИГУ
14 лютого — Міжнародний день дарування книг.
Активно відзначають цей день з 2012 року.
Історія почалася в родині американської книжкової блогерки Еммі Бродмур. Вони дарували книги одне одному на День закоханих. Незабаром традицію підхопили й інші.
Тепер книги 14 лютого дарують не тільки найближчим, а ще й бібліотекам.
Оголошується акція “Подаруй бібліотеці книгу!”
Не викинь книгу на смітник!
Її віддай в бібліотеку,
Бо книга – скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
Кохання, радість, смуток, біль…
А ще невидані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож, дурно книгу не змарнуй,
В бібліотеку подаруй!
Шановні колегіанти, викладачі, студенти, випускники та всі небайдужі!
Якщо у Вашій домашній бібліотеці є довідники, художня література, книги іноземними мовами, якими Ви не користуєтесь, принесіть їх, будь ласка, у бібліотеку Немішаївського фахового коледжу, де вони знайдуть свого вдячного читача.
Подаровані вами видання стануть відчутним джерелом поповнення бібліотечного фонду. Ми вдячні тим читачам, які вже подарували бібліотеці свої книги, і будемо вдячні всім, хто візьме участь у цій акції.
Акція проходитиме протягом ІІ семестру.
Підсумки будуть підведені в червні 2025 року.

14 лютого – день святого Валентина, день закоханих. Але романтичний настрій та стан закоханості хочеться відчувати щодня. А допоможуть нам у цьому найкращі книги про кохання. Про це почуття написано силу – силенну творів. Саги, легенди, поеми, сонети, есе, повісті, романи: кохання Трістана та Ізольди, сонети Петрарки до своєї коханої Лаури. Яка насолода читати неймовірні та дуже красиві історії у творах Ш. Бронте “Джейн Ейр” , Д.Остін “Гордість і упередження”, М. Мітчел ” Звіяні вітром” та інші . А як захопливо пишуть про це прекрасне почуття наші сучасники: Н. Гурницька в “Мелодія кави у тональності кардамону”, М. Матіос “Жінці можна довіряти”, Дж. Мойєс “До зустрічі з тобою”, С. Джіо “Ожинова зима” та багато, багато іншіх творів. Бібліотека ВСП “Немішаївський фаховий коледж ” НУБіП України запрошує усіх шанувальників читання до себе в гості.

Книги, які потрібно прочитати, не можна замінити жодним електронним гаджетом. Книга, яку треба читати, належить до тих чудес вічної технології, частиною яких є колесо, ніж, ложка, гудзик, велосипед… Як і люди, книги мають свої “дні народження”. Тривалість життя кожного твору визначаються її читачами. У кожної книги є свій характер, своя історія та шлях до серця. Шедевру давньоруської літератури “Слово о полку Ігоревім” у цьому році виповнюється 840 років. Перше видання було в 1185 році. А завжди юним закоханим В. Шекспіра ” Ромео і Джульєтта” – 430 років. ( 1595р.), ” Алісі із задзеркалля ” – 160 років. ( 1865 р.) Хороші твори не старіють – вони зберігають свою вічну свіжість, постійно оновлюючись з плином часу. Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитись із книжковою виставкою у читальному залі бібліотеки ВСП “Немішаївський фаховий коледж” НУБіП України “Книги-ювіляри 2025”.

11 листопада виповнюється 135 років від дня народження Остапа Вишні (Павло Губенко). В історії української літератури письменник посідає виняткове місце. Він започаткував новий жанр “усмішка” , як різновид гумористичного прозового твору, що неабияк припав до вподоби читачам. Більш змістовно ознайомитись з біографією письменника, його творчістю запрошуємо у читальний зал бібліотеки ВСП “Немішаївський фаховий коледж НУБіП України”.

Майбутнє агросектору в руках молоді: зустріч з фахівцями галузі
























Син зачарованої Десни
«Я народився і жив для добра і любові…»
О.Довженко




Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Ut elit tellus, luctus nec ullamcorper mattis, pulvinar dapibus leo.
